Подорож в Париж з трьома дітьми. Частина 2

Напередодні ввечері ми переїхали з Діснейленда в студію в центрі Парижа, яку я забронювала за 2 місяці до поїздки на сайті на 3 ночі за 60 євро / ніч. Заселення виявилося дуже простим: ключі нас чекали в сейфі перед дверима, код від сейфа нам повідомили перед від'їздом по е-мейл. Студія повністю оснащена всім необхідним, вся техніка працювала, ми чудово повечеряли і чудово виспалися перед довгим днем ​​екскурсій по Парижу.

День 6. Париж. О 9:00 вийшли з будинку, дійшли до потрібної станції метро, ​​спустилися, купили в "людської" касі 2 проїзних "Paris Visite" на 2 дні в зонах 1-3 по 14,7 євро, дітям - карнетік (стопку з 10 квитків зі знижкою) за 5,8 євро. Трохи про "Парі Візит": в інтернеті існує думка, що це невигідний проїзний, але в нашому випадку саме він виявився вигідний. Крім безкоштовного проїзду на всіх видах транспорту, він дає право на знижки в 18 різних закладах (музеї, парки, замки і т.д.). Повна інформація є на сайті ratp.fr . Так ось, плануючи поїздку, я виписала з цього списку ті місця, які ми плануємо відвідати, порахувала суму знижок, які ми можемо отримати по картці "Парі Візит", і ця сума виявилася більшою, ніж вартість самої картки! До того ж, виходить, що проїзд для нас виявився безкоштовним. Разом з квитками нам дали буклетики про "Парі візит" і зручні маленькі розкладачки-карти транспорту Парижа.

Доїхали до станції "Cite" і о 9:30 були біля входу до Палацу правосуддя. Наш перший об'єкт - Базиліка Сент-Шапель . Не дарма ми приїхали до відкриття, народу було не так багато, і черга рухалася швидко (щоб зайти на територію Палацу, потрібно пройти огляд, як в аеропорту). У касі купили дві музейних картки (для дорослих, діти до 18 безкоштовно) - Paris Museum Pass на 2 дні по 32 євро. З переліку музеїв, куди музейна карта дає право безкоштовного входу, ми вибрали всього 4: Сент-Шапель, Тріумфальна Арка, Лувр, Музей Армії. Вартість вхідних квитків в ці музеї виявилася рівною якраз 32 євро, але ми все одно вирішили придбати музейні картки, щоб не стояти в чергах до кас інших музеїв (і, як виявилося, правильно зробили).

На огляд Базиліки нам вистачило 40 хвилин, вона невелика, але відвідати її варто - величезні вітражі справляють враження. Дітям було цікаво розглядати біблійні сцени на вітражах: Ліда не могла повірити, що всі вони (більше 1000) - різні, а Степан - що вони зібрані з маленьких шматочків скла. Дуже вузька кручені сходи, що ведуть на 2 поверх до "чарівним вікон", додала таємничості в наше відвідування.

Всього 10 хвилин неспішним кроком - і ми близько Собору Паризької Богоматері . Поки йшли до Собору, розповіли дітям легенду про Квазімодо та Ізольду. Вхід в собор безкоштовний, народу було зовсім небагато, об 11 годині вийшов хор, і почалася меса. Ліду, ученицю 1-го класу хорового відділення музшколи було не відірвати від того, що відбувається. Степан же більше розглядав орган, а потім приєднався до російської екскурсії і з розчаруванням нам оголосив, що, виявляється, грає малий орган, а найбільший орган Франції звучить дуже рідко, тільки по великих святах. На оглядовий майданчик південній вежі Собору (туди вже вхід платний) ми не стали підніматися: 400 сходинок з коляскою - невеселенькая перспектива, ми вибрали інші "видові точки" Парижа, в яких є ліфт.

Близько Собору ми сіли на двоповерховий екскурсійний автобус Відкритий Тур (Квиток на 1 день 29 євро, по "Візит Парі" - 25, дитячий 15), квитки купили у водія. Водій видав нам буклет-схему руху автобуса, книжечку зі знижковими купончик в різні місця (але нам вони не стали в нагоді) і навушники, за допомогою яких ми слухали екскурсію російською мовою. Наш шлях пролягав по "зеленій лінії" (їх всього 4) уздовж Сени повз Музею Орсе, потім - через Сену до Площі Згоди, і Єлисейськими Полями до Тріумфальної арки , Біля якої ми вийшли, щоб відвідати ону. Постоявши біля Вічного вогню, ми попрямували прямо до ліфта, який підняв нас на "предкришний" поверх - музей. Тут за допомогою інтерактивних експонатів ми розглянули всі елементи арки, почитали про інших відомих арках світу. Вид з оглядового майданчика унікальний: Арка стоїть на перетині 12-ти вулиць, які розходяться від неї немов промені зірки - дуже красиво. Добре видно основні визначні пам'ятки Парижа, футуристичний район Дефанс зі своєю Великий аркою.

Повернувшись на ту ж зупинку, ми знову сіли в автобус "Відкритий Тур" і поїхали далі по "зеленій лінії": до Площі Трокадеро, навколо Ейфелевої вежі, повз Будинок інвалідів, перетнули Сену по Мосту Олександра III, виїхали до Великого і Малому палацам. Ах, як же це здорово - дивитися на Париж з другого поверху автобуса, неспішно слухаючи розповіді про нього і в паузах насолоджуватися піснями відомих французьких виконавців.

Ми вийшли на кінцевій зупинці "Auber" і вирушили в один з найпопулярніших універмагів Парижа - галерею Лафайет . Ця галерея гідна бути музеєм, а не магазином, настільки її інтер'єр шикарно-витончено красивий. Карколомно виглядають "золоті" ряди бутиків з іменами одне голосніше іншого: Versace, Prada, Gucci ... Ми пообідали в дитячому кафе Lina's на 5-му поверсі (діти перевели дух, граючи в дитячому куточку) і повернулися на зупинку екскурсійного автобуса. Але тепер ми вже сіли на автобус, що йде по "жовтій лінії" через пагорб Монмартр. Ця лінія скромніше зеленої по визначних пам'ятках, але Париж прекрасний у будь-якій своїй частині. Ми бачили всесвітньо відому червону млин - кабаре Мулен Руж. Хотіли вийти на наступній зупинці, думали, вона близько Базиліки Сакре-Кер, але виявилося, що до самої Базиліки треба їхати ще на фунікулері, тому цю Базиліку ми так і не побачили "живцем", але нічого, наступного разу. Вийшли ми близько Гранд Опера , В черговий раз були вражені неймовірною красою, зробили кілька знімків і по Avenue de l'Opera попрямували до Лувру.

Готуючись до поїздки, я сумнівалася - чи варто йти в Лувр , Не набридне чи буде дітям. Виявилося, варто. По-перше, на вході можна взяти карту-гід російською мовою, де кружечками позначені найвідоміші твори мистецтва: можна вибрати популярний мінімум: "Мона Ліза", "Ніка Самофракийская", "Венера Мілоська" - на їх огляд піде всього-то година. По-друге, весь музей оснащений місцями відпочинку: діти можуть не тільки посидіти, а й полежати на м'яких диванчиках, поки батьки просочуються мистецтвом. Крім згаданих світових шедеврів (мене особливо вразила "Ніка", ну а Степан був радий виконати мрію побачити оригінал "Джоконди"), ми подивилися зал Рубенса. Ліда дивувалася: "Мам, а чому вони всі голі, у них не було грошей на одяг?" Подивилися розкішні апартаменти Наполеона III, Грецький зал і ще багато всього. В цілому, Лувр потряс до глибини душі. Ми провели там 4 вечірніх години, вибравши для відвідування п'ятницю, коли він працює до 22-00.

День 7. Париж. О 9:30 вийшли з будинку, на метро доїхали до станції "LaTourMaubourg" і о 10:00 були у будинку Інвалідів , Де під куполом церкви спочиває Наполеон I, а інші приміщення займає Музей Армії. Музей величезний, має кілька відділень: від давнини до Другої Світової війни. Сергій зі Степаном оглянули три відділення, я з дівчатами - тільки одне (військові обладунки не сильно їх зацікавили, хіба що практично живі, шикарно екіпіровані військові на конях в натуральну величину), решту часу вони в очікуванні тата і брата стрибали на бруківці парадного двору, близько колекції французьких гармат. Експонати музею прекрасні, Степану особливо сподобалося відділення давнини - ще б пак, воно зберігає третю за значимістю в світі колекцію обладунків та старовинної зброї (ц��каво, де зберігаються перші дві?). У музеї можна запросто провести годин п'ять, але у нас за планом було тільки два.

Вийшовши з музею, ми вирушили пішки вздовж Марсового поля до Ейфелевої вежі. Як не дивно, натрапили на самий звичайний невеликий супермаркет (я думала, в центі Парижа тільки кафе-ресторани), закупилися і вирішили замість обіду влаштувати пікнік на природі. Далі за планом у нас був екскурсійний кораблик по Сені. Ми легко знайшли пристань з помаранчевими прапорами "Bateaux Parisiens" поруч з Ейфелевою вежею, купили квитки зі знижкою по "Візит Парі" (дорослий 8 євро замість 11, дитячий 3-12 років 5 євро) і встигли на кораблик о 13:30. Екскурсія тривала годину, ми із задоволенням послухали розповідь російською мовою і про мости, під якими пропливали, і про берегових пам'ятки. І хоча деякі з них ми проїжджали напередодні на екскурсійному автобусі, було дуже цікаво, тому що розповіді гідів були різні.

Висадившись з кораблика, трохи потусуватися близько Ейфелевої вежі, пішки перейшли Сену по мосту D'lena і опинилися в чарівному парку, де і влаштували пікнік, поділившись провіантом з шпаками і іншими пташками. Далі піднялися на площу Трокадеро, з якої відкривається приголомшливий вид на Ейфелеву вежу: насолодилися пейзажами і зробили кілька відмінних знімків.

Після півторагодинної прогулянки ми спустилися в метро на станцію "Trocadero", доїхали до станції "Saint-Paul" і попрямували в музей магії . У березні музей працює тільки по вихідним (це довелося враховувати при складанні плану поїздки), ніяких знижок на квитки немає, 9 євро дорослий, 7 євро дитячий (3-12 років). У вартість квитка входить спектакль-демонстрація фокусів (щогодини). Крім того, в крамниці фокусних приладдя продавець теж показує фокуси. Музей невеликий, але дуже цікавий і, як сказали діти, "прикольний". Йому сміливо можна віддати перше місце за кількістю сміху, захоплення і здивованих вигуків відвідувачів. За півтори години ми подивилися-покрутили всі експонати, отримали величезне задоволення.

Останнім пунктом відвідування в цей день була вежа Монпарнас , До неї ми доїхали на метро, ​​станція "Monеparnasse Bienvenue". Ми навмисно вибрали в якості "оглядового майданчика" саме цю вежу (а не Ейфелеву), щоб побачити панораму Парижа з його символом - Ейфелевою вежею. До того ж - ніяких черг, і ліфт з 1-го поверху - це вирішальні чинники, коли в наявності є "колясочний" дитина. Квиток зі знижкою по "Візит парі" коштує 6,8 євро (замість 11) дорослий і 4,7 євро - дитячий (7-15 років). Ліфт виявився не просто швидкісним, а супер-швидкісним: 56 поверхів за 38 секунд: вуха закладає, в підлогу утискує, дихання перехоплює - щенячий захват на обличчях дітей. На моніторі в ліфті миготять цифри - висота, і показується відеопанорами Парижа, відповідна цій висоті. Ще пара поверхів по сходах, і ми - на панорамної даху-терасі (210 м), звідки відкривається божевільний вид на Париж. Ми спеціально прийшли на вежу ввечері і застали казкову картину, коли Париж поступово "одягається" в вогні, а пам'ятки починають підсвічуватися - шалено красиво.

Спустилися на 56 поверх, і пішли не до виходу, а "зарулив" наліво, в панорамний зал зі скляними стінами. Зручно розташувалися на м'яких диванчиках з видом на мерехтливий символ Парижа і чудово перекусили. У розпорядженні дітей були і вікторини на інтерактивних моніторах, і мультимедійний фільм про вежах світу? і танцпол, на якому "запалювала" Аріна. Загалом, похід на вежу перевершив наші очікування.

День 8. Париж - Еланкур - Шательро. У цей день з ранку Сергій відправився на Gare du Nord за машиною, оренду якої ми оформили заздалегідь по інтернету на сайті autoeurope.ie (Так-так, саме на ірландської версії сайту, тому що ціни там були в рази менше, ніж на .com). Неабияк помучивши сайт різними вхідними даними, я раптом отримала варіант оренди на 4 дні за 48 євро (не в день, а за всі дні). Вже не знаю, як таке сталося, але бронь пройшла, гроші з картки списали відразу, на електронну адресу прийшов ваучер від компанії Europcar і при "взяття" машини з нас не вимагали ніяких доплат. Але ось франшиза була 700 євро. Ми були готові до цього: на різних форумах я читала, що для це - звичайна справа. Однак потім були проблеми з розблокуванням цієї суми, ось вам і найбільша прокатна компанія. До всього іншого - ніяких претензій. Компактний п'ятидверний Ніссан-мікро (легше знайти парковку), дизель (економія на паливі в 2 рази) легко "пробіг" з нами 700 км по Франції.

Об 11:00 ми виїхали зі студії і хвилин через 15 благополучно по навігатору доїхали до Міста науки і промисловості . Комплекс грандіозний: основна експозиція (два поверхи), два дитячих містечка (2-7 років, 5-12 років), планетарій, сферичний кінотеатр, 3D кінозал, акваріум (плану-проспекту російською немає, є англійською). Можна брати в кожну частину окремий квиток, можна в комплексі в різних поєднаннях. Дитячі містечка мають різні входи, працюють строго по сеансах (тривалість 1,5 години), і діти неодмінно повинні супроводжуватися дорослим (квиток треба купувати і на дитину, і на дорослого - по 6 євро за сеанс). В основній експозиції практично всі зали для дітей з 7 років, мало того, половина з них - взагалі тільки з 11. Виходить, що у батьків з маленькими дітьми тільки один шанс оглянути експозицію - по черзі.

Для нас всі ці умови виявилися дуже незручними. Ліда хотіла в містечко для 5-12 літніх, Аріну туди не пустили - їй лише в 2-7, відповідно, потрібно 2 дорослих для супроводу, тоді Степан залишився б "не при справах". Тому я з дівчатами пішла в містечко для 2-7-річок, а Сергій зі Степаном - оглядати основну експозицію (квиток по "Візит Парі" коштує 6 євро замість 8, не обмежений за часом і включає перегляд 3D-фільму в кінозалі). Враження - найкращі. Звичайно, дітям було мало 1,5 години на дитяче містечко, вони не встигли награтися, адже ігрові зони не прості, а науково-пізнавально-розважальні, і їх дуже багато - нереально пограти в кожну гру за відведений час. На основну експозицію, якщо хотіти оглянути, зрозуміти і спробувати в дії всі експонати, треба відводити годин п'ять. Сергій зі Степаном за 3 години, в принципі, встигли все оглянути, але тільки тому, що раніше ми були в наукових центрах в Гельсінкі і Валенсії, і деякі експонати були вже знайомі. Але, звичайно, були і зовсім нові. Степану найбільше сподобався зал космічних технологій і технічна галерея. Висновок: якщо планувати відвідати всі частини Міста, то сміливо можна відправлятися туди на цілий день. Тільки треба врахувати, що підземний паркінг дорогий (3 євро / год) і ціни в кафе і ресторані високі. Ми пообідали в кафе "Quick" поруч з Містом, дитячий обід 4,4 євро, є двоповерхова дитяча "лазілкамі" з сухим басейном.

Наступний пункт нашої подорожі - парк Франція в мініатюрі - перебував уже за межами Парижа, приблизно в 40 км, близько містечка Elancourt. При підготовці із задоволенням прочитала ось цей фоторозповідь про парк. У березні парк працює тільки по вихідним (враховувала це при складанні плану), квитки по "Візит Парі" стоять 12,95 євро замість 18,5 - дорослий і 8,75 євро замість 12,5 - дитячий (4-14 років). Карти-путівника російською немає, є англійською. Парк містить 116 мініатюрних копій найвідоміших архітектурних та історичних пам'яток Франції. Нас вразило те, що план парку строго відповідає географічній карті Франції, і розташування мініатюр збігається з місцезнаходженням оригіналів. Всі мініатюри виконані з приголомшливою точністю (1:30) і вони виставлені не самі по собі, а разом зі своїм оточенням. Копію ландшафту доповнюють машинки, чоловічки і звірятка, кораблики і біжить по рейках поїзд, річки і мости, і навіть Середземне море і Атлантичний океан. Як і належить навесні, Рейн натурально вийшов з берегів, ніж привів у захват Аріну - вона пострибала в його водах. Дітям, звичайно, в парку роздолля, вони із задоволенням все розглядали, захоплювалися красою будиночків, бігали в лабіринті французьких доріг, безуспішно ховалися за "величезні" замки, спостерігали з моста за корабликами і коропами в Атлантичному океані. Степан тільки зараз дізнався, що форт Байярд реально існує.

На жаль, ми приїхали в парк за дві години до закриття, і хоча встигли все подивитися, але діти не встигли погратися в дитячому містечку парку, де є відмінні атракціони. При гарній погоді в парку запросто можна провести години чотири, а з обідом в ресторані з видом на всю Францію - і того більше.

О 18:30 ми виїхали в сторону міста Пуатьє. Нам потрібно було проїхати 290 км. У нас був заброньований номер в готелі Nouvelle Classe в містечку Chatellerault, що в 30 км від парку Футуроскоп.

День 9-10. Парк Футуроскоп. Віспавшісь, ми неспішно рушили в БІК парку и були вражені пейзажами за вікном. Ми проїжджалі Містечка и Містечка, в якіх, як видно, годину кілька століть назад Зупини: старовинні будіночкі з натурального каменю з маленькими віконцямі и чарівнімі башточкамі, буліжніе вулічкі, дерев'яні огорожі. Здали на горізонті футурістічні Скляна-металеві кінотеатри парку Футуроскоп повернули нас в сьогодення. на сайті парку я за місяць до поїздкі забронювала пакет "2 дні парку + 2 ночі в готелі" Futuroscope "зі сніданком" за 380 євро (2 дорослих + 2 дитини (5-16 років) + інфант). Ваучер на готель и вхідні квитки в парк зі штрих-кодом прислали відразу по електронній пошті для роздруківкі. Готель Футуроскоп 2 * один з найдешевше в списку гостиниц парку, но ми нітрохі НЕ пошкодувалі про свой вибір. Нас чекала простора кімната з двоспальним ліжком, два односпальні ліжка і розкладачкою для Аріни, був присутній шафа для одягу, велика ванна кімната з відмінною душовою і окремим туалетом. Сніданки були скромні, але голодним залишитися було неможливо. До того ж проблеми з їжею в Футуроскоп абсолютно не існує (на відміну від Діснейленда, де з їжею просто біда). На території парку є пара ресторанів з самої що ні на є нормально приготованої їжею (а не фаст-фудом) за нормальними цінами.

А в 100 метрах від входу в парк - величезний Ашан, де можна і смачно поїсти в китайському ресторанчику, і купити будь-які дієтичні продукти для діточок (пронос їжі в парк не забороняється). Щоб не платити за парковку у парку (6 євро), машину ми залишили на парковці готелю і дійшли до входу в парк пішки (500 м). На вході взяли план з програмою англійською (російською немає), і почали обхід. Футуроскоп - це парк кінотеатрів, візуальних ефектів і симуляторів всіляких гонок-польотів (обмеження по зростанню +120). Нам сподобалося абсолютно все. Багато ефекти ми і наші діти до цього ніколи не відчували. Наприклад, "Пташиний політ над морем" в кінотеатрі з "прозорим" підлогою - повне відчуття польоту поряд з птахами над морями і лісами. Або інтерактивне тривимірне подорож по сафарі, де тварини гуляють поруч з тобою. Щенячий захват справила новинка 2010 року - 4-мірний мультик-симулятор польоту "Артур" (обмеження +105). Дуже сподобалося вдале поєднання розважального та науково-пізнавального компонентів у всьому, навіть в дитячому ігровому комплексі. Величезна перевага парку - велика територія з безліччю хитромудрих зон відпочинку, дитячими майданчиками, великим комплексом басейнів, де можна покататися на катамарані, фонтанами, якими можна управляти і містками, за якими приємно походити. Дуже багато зелені, ароматне повітря, простір, мало народу: в контрасті з Діснейленда - свобода! До того ж нам сильно пощастило з погодою, світило сонечко +25, ми навіть полежали-позасмагали-Повеселившись на травичці. Кожен день в парку закінчується супер-сучасним лазерним шоу. І це було найкраще шоу з усіх, які ми бачили до сих пір. Загалом, парк справив відмінне враження, я не можу назвати жодного його нестачі. Ми чудово відпочили і набралися нових вражень.

День 11. Замки долини Луари. З кількох десятків замків знаменитої долини Луари я вибрала для відвідування тільки три, які, безсумнівно, цікаві дітям. Поснідавши і попрощавшись з готелем Футуроскоп, ми виїхали в замок Юссе , Нам потрібно було проїхати 90 км. Ось чому ми любимо подорожувати на автомобілі - тому що при цьому можна побачити багато всього цікавого і неочікуваного. Наш друг-навігатор спочатку нас вів пристойною дорогою, а потім раптом звернув на якусь польову "одноколійку". Ми проїхали повз угідь місцевих хліборобів (у них якраз почався посівний сезон), які якось здивовано і дивно дивилися на нас, забрели в таку глушину. А далі дорога завела нас у ліс. Поступово я зрозуміла, що ми їдемо в тому самому знаменитому лісі Шинон, на території якого були знайдені сліди доісторичного життя, і пізніше ліс був свідком безлічі історичних подій, про які складено чимало легенд. Чесне слово, в якусь мить стало моторошно: абсолютно одні, в якомусь глухому лісі, взагалі без ознак життя.

І тут ми раптом виїхали на нормальну дорогу (ну, мабуть, зрізали шлях), прямо до замку, що стоїть на узліссі на березі річки. Ах! Це, дійсно, чарівно красивий середньовічний замок (XV століття), за переказами, що став прототипом замку казки Шарля Перро "Спляча красуня". Він до цих пір знаходиться в приватному володінні (і це відчувається) на відміну від інших замків, "відійшли" державі. Все в замку дихає історією, він, справді, дуже живий і справжній. Перш ніж зайти всередину, ми відвідали каплицю, окрасою якої є майоліка "Мадонна з немовлям" Люка Делла Роббіа. Зайшли в винні погреби, де серед бочок і пляшок з вином зустріли працівників замку XV століття (ляльки-манекени). У стайні розглянули обладунки та карети. Злазили в підвал замку. Загалом, в сам замок зайшли вже повністю просочені духом середньовіччя.

У замку багато історичних цінностей: меблі тонкої різьблений роботи, картини, портрети, колекція фламандських гобеленів, колекція зброї в залі охорони, спальня короля (під час правління Людовика XIV в великих замках треба було мати покої для короля, навіть якщо він там ніколи не зупинявся ). Неповторну атмосферу в замку створював гарний камін, в якому при нас розвів вогонь служитель замку. У багатьох приміщеннях з допомогою ляльок-манекенів в розкішному вбранні відтворено сцени з життя замку. Апофеозом відвідування замку стала кругла вежа. Забравшись по кам'яній гвинтовими сходами на верхній поверх, ми побачили через внутрішні віконця сцени з казки "Спляча красуня", а через зовнішні - оглянули територію замку. Виявили, що можна забратися ще вище і знайшли запилений горище з усілякою древньої всячиною. Дітям дуже сподобалося - вони ніби потрапили в казку, але не вигадану, як в Діснейленді, а справжнісіньку. На огляд замку пішло 2 години. Квитки: 13 євро дорослий, 4 євро дитячий (8-16 років), є путівник російською мовою.

Сфотографувавши замок з протилежного боку річки (тільки так він поміщається на знімок повністю), ми вирушили до замку Ланже . Шлях в 18 км пролягав через старовинні селища і містечка: погляду поставали кам'яні будиночки, церкви, башточки - цілковите відчуття занурення в минуле. Вразив прекрасний старовинний міст через Луару. Ми не планували відвідувати замок, було вирішено лише побачити його - адже це найдавніший з усіх замків Луари (X-XII ст. Ст.).

Насолодившись велична панорама замку і зробивши кілька знімків, ми вирушили в замок Віландрі (10 км від Ланже). Віландрі - зовсім інший замок, він побудований пізніше, в XVI столітті, в епоху ренесансу і спочатку мав призначення парадного замку-палацу на відміну від Ланже і Юссе, які будувалися як замки-фортеці. Загалом, все було очікувано: вітальня і робочий кабінет, трапезна, бібліотека, кілька спалень і дитячих кімнат. Порадували шикарні букети квітів в кожному залі і холах, запах свіжого сільського хліба на кухні. Втім, замок цей знаменитий не сам по собі, а величезними садами, розташованими на трьох різних рівнях. Засновані по італійській моделі, сади мають строгі геометричні лінії, вони були створені по найточнішим кресленнями і, звичайно, вражають уяву. Коли дивишся на них з вежі Донжон, здається, що це не живі рослини, а ідеально виконаний комп'ютерний проект в 3D-графічному редакторі (панорамний краєвид цих садів знаходиться в списку надбань ЮНЕСКО). А коли спускаєшся в цю красу, то знову потрапляєш в казку: кольорову, фігурну, ароматну, ніжну. Ставок з лебедями і фонтани надають садам особливу романтичність. В цей замок краще приїжджати влітку, коли сади одягаються в яскраві пишні наряди, нагадуючи картинки з дитячого калейдоскопа. На огляд замку і садів у нас пішло 2 години. Квитки: 9 євро дорослий, 5 євро дитячий (8-18 років), є путівник російською мовою, аудіогід англійською.

Ситно пообідали в ресторані при замку (дивно, але ціни дуже демократичні, особливо якщо врахувати величезний розмір порцій), є дитяче меню (8 євро) і малишових (3 євро).

Пообідавши, ми вирушили в місто Амбуаз, але не в однойменний замок, а в довколишній до нього Замок Кло Люсі (43 км від Вілландрі). На вигляд замок невеликий і скромний, скоріше не замок, а будинок-садиба, знаменитий тим, що в ньому провів три останні роки свого життя Леонардо да Вінчі. Тут він закінчив знамениту "Мону Лізу", працював над різними проектами. Зараз в замку виставлена ​​експозиція макетів машин і механізмів, реалізованих фірмою IBM за його кресленнями. Сергій зі Степаном, природно, могли б оглядати їх півдня: тут і перший танк, перший автомобіль, вертоліт, парашут - в загальному, тільки там по-справжньому усвідомлюєш, яким генієм був Леонардо.

Ще цікавіше було погуляти в замковому парку, де встановлені величезні працюють макети, які можна самостійно привести в дію: повітряний гвинт, поворотний міст і інші штукенція, назви яких просто так не запам'ятаєш. Наприклад, підйомник з подвійною кремальерой. Загалом, відвідування цього замку - не просто насолода, а хороша зарядка для розуму. Правда, Аріні вона незабаром набридла, і ми з нею ретирувалися в "Сад Леонардо", де вона з задоволенням кидала камінці в річечку, а я сиділа на схилі і думала, що, може, ось так же майже 500 років тому тут сидів старий Леонардо і віддавався мріям, і йому в голову приходили геніальні думки. Ех, мене такі думки обійшли стороною, а відвідала думка про те, що хочеш - не хочеш, а завтра нам відлітати додому. На огляд замку і парку у нас пішло 2 години, ми спеціально вибрали його останнім для відвідування, тому що він працював довше інших замків. Величезною підмогою був шикарний фотопутівник російською мовою. Сімейний квиток (2 дорослих + 2 дитини 6-15 років) 26 євро.

Попрощавшись з Амбуазом, Луарою і прекрасними замками, ми взяли курс на Париж. До заброньованого готелю "Premiere Classe Fleury Merogis" в 12 км від аеропорту Орлі ми проїхали 220 км за 2,5 години по безкоштовній дорозі. Вперше в своїй туристичній практиці оселилися в готель за допомогою автомата (ресепшн в цьому готелі працював тільки до 21:00).

На наступний день виїхали з готелю за 3 години до вильоту, і правильно зробили, тому що ось ці 12 км до аеропорту ми їхали 45 хвилин - в сторону Парижа моторошні пробки, і це о пів на сьому ранку! Прямо у аеропорту дозаправилися до половини бака (умова здачі авто), трохи поплутали в пошуках стоянки Європкар (тут краще довіряти вказівниками, а не навігатора), здали машину і вирушили на реєстрацію. Були в шоці від огляду ручної поклажі: працівники аеропорту в рукавичках діставали з сумок і переглядали абсолютно все: відібрали у нас пару "колючих" сувенірів, всю воду і соки, залишили тільки кілька пляшок Актімель (це для трьох дітей).

летіли авіакомпанією AirBerlin стикувальним рейсом з посадкою в аеропорту Тегель (Берлін). Мене трохи бентежило мінімальний час пересадки - 45 хвилин, але ми прекрасно все встигли, навіть довелося чекати посадку, так що цей варіант виявився навіть краще. На відміну від Germanwings, на борту годували сендвічем-кренделі і пропонували напої. Дітям роздали кепки з логотипом і сумочки з розфарбуванням, грою, олівцями і блокнотиком. Обидва польоту пройшли чудово.

Підсумки. Поїздка пройшла краще, ніж ми очікували. Ми отримали масу нових вражень і пережили яскраві емоції. План реалізували повністю, ніяких неприємностей не сталося, грошей витратили на все 3200 євро, зробили 2000 фотографій. І хоча думали, що в Париж треба з'їздити один раз, тепер точно знаємо, що поїдемо ще раз!

Дашук, [email protected]

Коментувати можут "Подорож в Париж з трьома дітьми. Частина 2"